Вільям Філліпс (генерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Філліпс
Народження1731[1][2][…]
Англія, Королівство Велика Британія
Смерть13 травня 1781(1781-05-13)[1][2][3]
Пітерсбург, Вірджинія, США
тиф
ПохованняВірджинія
Країна Королівство Велика Британія
ОсвітаКоролівська військова академія
Званнягенерал-майор
Війни / битвиВійна за незалежність США
CMNS: Вільям Філліпс у Вікісховищі

Вільям Філліпс (нар. 1731 — 13 травня 1781) — відомий британський артилерист і генерал-офіцер британської армії.

Служив генерал-майором під час Війни за незалежність США.

Біографія

[ред. | ред. код]

Рання кар'єра

[ред. | ред. код]

Філліпс вступив до академії у Вулвічі і згодом приєднався до Королівської артилерії. Його служба в битві при Міндені принесла йому репутацію чудового офіцера. До початку Війни за незалежність США він отримав звання полковника британської армії. Служив командиром артилерії у Вулвічі та лейтенантом губернатора Віндзорського замку, і зрештою був обраний депутатом від Боробріджа.

Війна за незалежність США

[ред. | ред. код]

Філліпс отримав звання генерал-майора і був відправлений до Квебеку в 1776 році разом зі своїми друзями — генералом Генрі Клінтоном і генералом Джоном Бергойном, щоб стати командувачем усієї артилерії в провінції. Губернатор сер Ґай Карлтон призначив його начальником верфі в Сент-Джонсі, де разом з капітаном сером Чарльзом Дугласом він наглядав за будівництвом невеликого флоту кораблів, які билися з американцями під проводом Бенедикта Арнольда в битві біля острова Валькур. Пізніше він брав участь у відвоюванні форту Тікондерога.

У складі армії Бургойна він потрапив у полон під Саратогою в 1777 році. Він зображений на картині «Капітуляція генерала Бергойна» Джона Трамбалла[4][5]. Потім був в складі Конвентної армії, поки його не обміняли на американського генерала Бенджаміна Лінкольна в 1780 році. Перебуваючи у полоні у Вірджинії, він був одним із британських офіцерів, яких розважали в домі Томаса Джефферсона. Після обміну він знову зміг битися, і Клінтон відправив його з Нью-Йорка зустрітися з бригадним генералом Бенедиктом Арнольдом (який перейшов на бік Великої Британії) у Вірджинії.

По дорозі до зустрічі з генералом Корнуоллісом він сильно заразився або тифом, або малярією. Помер 13 травня 1781 року в Пітерсберзі, штат Вірджинія.Похований там біля Блендфордської церкви.

Коли він лежав тяжко хворий, у будинку родини Боллінгів, відомої як Боллінгбрук, британські війська в Пітерберзі були обстріляні з гармат маркіза де Лафайєта, розташованих на висоті на північ від річки, сьогодні відомої як Колоніал-Гайтс, штат Вірджинія. Вважається, що його останні слова — сказані після того, як снаряд влучив у дім і вбив афроамериканську служницю на ім'я Моллі — були: «Хіба цей хлопець не дозволить мені померти спокійно?»[6]. Можливо, Філліпс і Моллі були поховані разом, для запобігання ідентифікації[7]. Томас Джефферсон описав його як «Найбільш горду людину з найбільш гордої нації на Землі»[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Key to the Surrender of General Burgoyne. Процитовано 20 січня 2008.
  5. ↑ Surrender of General Burgoyne. Aoc.gov. Процитовано 4 травня 2013.
  6. ↑ James H. Bailey, Old Petersburg, p. 17.
  7. ↑ Catherine Copeland, Bravest Surrender: A Petersburg Patchwork p. 38.
  8. ↑ Davis p.XI

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільям_Філліпс_(генерал)